Робота з батьками

22.11.23 рік.

6 простих способів зберегти ментальне здоров’я

Ще до недавнього часу ми мало замислювалися над своїм ментальним здоров’ям – станом своєї психіки, відчуттям щастя, стабільності, впевненості, добробуту. Але війна і пов’язані з нею зміни, обмеження підштовхують нас зайнятися не лише своїми фізичними даними, імунітетом, а й емоціями. Адже більше третини українців, а точніше 38% , у 2023 році жили в стані постійного стресу. Ще 58% прагнуть покращити свій психологічний стан. Від чого залежить ментальне здоров’я? У кожної людини – свої чинники, але є серед них спільний для всіх – комфортний побут.

1. Чіткий та сталий розпорядок дня

Впорядкована, системна повсякденна активність посилює відчуття психологічної безпеки та захищеності. Навіть такий маленький щоранковий ритуал, як випити запашної кави перед робочим днем створює ефект стабільності, контрольованості життєвих подій.

2. Фізична активність

Це не лише заняття спортом, прогулянки парком, садівництво, домашні справи також є фізичною активністю. Вона буквально змінює хімічні процеси у мозку, допомагає відволіктися від клопотів і сконцентруватися на позитиві.

3. Повноцінне харчування

Перекуси на бігу, тривалі паузи між прийомами їжі  збільшують тривожність і шкодять здоров’ю. А от традиція сніданків, обідів, вечерь покращує і наш фізичний стан, і емоційний. 

4. Спільні заняття з рідними, друзями

Прогулянка, перегляд фільму чи сімейне приготування обіду – це допоможе відчути підтримку, психологічну єдність.

5. Тактильні контакти

Людині, для ментального здоров’я потрібно не тільки бачити, усвідомлювати підтримку, а й тактильно відчувати «руку/плече» оточуючих. Тому важливо «бути в дотику» – відчувати фізичний контакт: обійми, цілунки, рукостискання. Вони знімають напругу і дарують відчуття безпеки.

6. Можливість виговоритися

Невисловлені почуття, думки, емоції спричиняють деструктивні зміни у психіці. Необхідно зробити сім’ю, дружню компанію тим колом, де можна безпечно висловлюватися, обговорювати все, що турбує, не накопичуючи негатив.

 __________________________________________________________________________

4.09.2023 рік

_________________________________________________________________________________

 Як спілкуватися з дитиною 

Поради практичного психолога батькам щодо сімейного виховання дітей

Проведена робота під час воєнного стану :

Арт-терапія для батьків:https://www.youtube.com/watch?v=5PdQSN3Y8cY

Рекомендації:

1.     Як зняти напругу та стрес.

Стрес і тривога постійно супроводжують нас у воєнні дні.

Стрес, панічні атаки, страх за себе і своїх близьких супроводжують зараз всіх українців. Ніхто не знає що буде завтра і коли все це закінчиться. Заспокоїтися в таких умовах непросто, але потрібно постаратися, адже паніка нам не допоможе.

Випийте заспокійливі препарати

Приймати будь-які ліки без призначення лікаря небезпечно, але в екстремальній ситуації вибору може не бути. Спробуйте випити трав'яний заспокійливий чай або спеціальні медичні препарати, такі як гліцин або валер'янку. Ні в якому разі не перевищуйте зазначене в інструкції дозування!

Не читайте новини

Під час війни у багатьох людей виробляється шкідлива звичка - постійно стежити за новинами. Через це почуття тривоги посилюється. Постарайтеся приділяти менше часу читанню новин про війну. Попросіть рідних не обговорювати цю тему.

Обмежте коло спілкування

Якщо у вас є знайомі з іншими поглядами на війну, з якими ви постійно сперечаєтеся - краще на час перервати спілкування. Навряд чи ви зумієте переконати людину - лише відчуєте зайвий стрес.

Зробіть вправи для заспокоєння

1.    Потріть великими пальцями фаланги і подушечки пальців на руках. Повільно розімніть кожен палець. Потім помасажуйте область на долоні під великим пальцем. Це допоможе швидко заспокоїтися.

2.    Складіть руки "метеликом" на грудях і покладіть руки на ключиці. Легенько постукайте себе долонями по ключицях. Вібрація від ударів нагадує серцебиття і буде заспокоювати вас.

3.    Сфокусуйте зір на будь-якому квадратному або прямокутному предметі. Потім рахуйте до "4". На рахунок "1" проведіть поглядом по одній стороні предмета і глибоко вдихніть. На рахунок "2" проведіть поглядом по другій стороні і видихніть і так далі. Продовжуйте вправу поки не заспокоїтеся.

4.    Напружте всі м'язи тіла на руках і ногах, спині, животі, шиї. Затримайтеся на 5 секунд, потім розслабте тіло. Потім по черзі розслабляйте і напружуйте різні групи м'язів. Цю вправу можна робити перед сном.

Дотримуйтесь режиму дня

Приймайте душ, прибирайте в квартирі, дотримуйтесь режиму сну. Навіть якщо такі дії здаються вам безглуздими і марними - вони дадуть почуття контролю над своїм життям і допоможуть легше пережити важкі дні. Зробіть повсякденні справи, які давно відкладали - наприклад, переберіть шафа з одягом або погладьте постільну білизну. Це також допоможе заспокоїтися і відволіктися.

2. Як мотивувати себе на позитив і на працю.

Все залежить від вас: на думку психіатрів, 50% нашого характеру визначається генетичними факторами, 10% – навколишнім середовищем, але є ще 40%, які залежать тільки від нас і нашого ставлення до життя. Саме над цими 40% ми й повинні працювати, щоб зберегти позитивне мислення. Саме ці 40% допоможуть нам бути щасливими та прожити довге насичене життя.

Щастя є здоров'я: позитивний настрій допомагає зняти стрес і, як наслідок, захищає ваше здоров'я. Згідно з дослідженням, проведеним в Університетському коледжі Лондона, підтримання позитивного ставлення пов'язано з наявністю сильної імунної системи й, отже, меншою кількістю нейроендокринних, запальних і серцево-судинних проблем.

Шукайте світлу сторону: у всьому, що з нами відбувається, є як позитивні, так й негативні сторони. Фокус у тому, щоб шукати світлу сторону навіть у негативному. Навіть найгірша критика може бути конструктивною. Зосередьтеся на тому, щоб знайти щось хороше в негативі. Замість думок "за що мені все це?" – ви починаєте слідкувати за причинно-наслідковими зв'язками та починаєте думати як поліпшити ситуацію.

Все або нічого: так не буває. Не потрібно заглиблюватися в крайності – речі не діляться на "хороші" і "погані", між ними завжди знаходиться багато відтінків сірого. Тому замість того, щоб думати тільки про два можливих результати – складіть список інших варіантів, які можуть з вами статися. Це допоможе зрозуміти, що ситуація не така драматична й однозначна. Зміна думок можлива: для щасливого життя потрібні позитивні думки та вміння мислити в оптимістичному ключі. Це те, чого може навчитися наш мозок. Міняйте свій образ мислення і покращуйте своє життя.

Не звинувачуйте себе в невдачах: саме їдка самокритика часто змушує нас зосередитися на негативних аспектах життя. Ви не відповідальні за всі помилки, всі провали та поганий настрій всіх людей на землі.

Візуалізуйте досягнення: трохи фантазії нікому не зашкодить. Просто уявіть, що у вас все вийде – і це змусить вас перейнятися оптимізмом стосовно зусиль, які потрібно для цього докласти.

Живіть себе позитивними емоціями: дуже важко впоратися з неприємними думками, коли навколо вас суцільний негатив. Заохочуйте себе, робіть те, що вам подобається або те, що приносить вам задоволення, щастя. Дивіться смішні фільми, запрошуйте друзів на каву, гуляйте з дітьми – це прості, повсякденні речі, які роблять нас позитивними. Проблема у тому, що іноді вони ми настільки звикаємо до них, що перестаємо цінувати.

Оточіть себе позитивними людьми: як посмішка або позіхання – оптимізм і песимізм також заразні. Спробуйте оточити себе позитивними людьми. Це стосується й соціальних мереж: якщо ви підписані на "негативних" персонажів або блогерів, які щодня розв'язують ворожі баталії в коментарях, то задумайтеся, а чи так вам потрібна ця порція негативу? Може краще подивитися на YouTube наукову документалку? Користі точно буде більше.

Бережіть себе! Мирного всім неба!

3.     Як не панікувати під час війни.

ПАМ ЯТКА ПСИХОЛОГІЧНОЇ САМОДОПОМОГИ ДЛЯ ВИМУШЕНІХ ПЕРЕСЕЛЕНЦІВ

      Вимушені переселенці – так ми називаємо наших гостей, що були змушені лишити свої домівки і все, до чого звикли у зв’язку із воєнними діями у Вашому рідному краю.

       Навіть якщо ви не сиділи у підвалі, коли Ваше місто обстрілювали, не чули звуків війни, сам по собі переїзд у нове незнайоме місце із невідомою кінцевою датою повернення додому є стресом. Різні люди переживають стрес по-різному, але навіть найсильніші можуть виявити у себе симптоми пов’язані зі стресом.

Симптоми стресу:

· Розлади сну: важко засинаєш, постійно прокидаєшся, вранці встаєш, не почуваючи, що відпочив, погані сни, що часто відображають події останнього часу, нічні жахи;

· Розлади харчування: не хочеться їсти, чи навпаки на вдається насититися, їжа, здається, не має смаку;

· Розлади уваги: важко концентруватися, постійно переключаєшся з одного на інше, важко завершити справу, що почав, важко всидіти на одному місці, навіть якщо вимагає ситуація;

· Розлади пам’яті: спогади, що переслідують, «картинки перед очима» подій, які Ви пережили, вибіркове забування імен, слів, дат.

· Емоційні труднощі: нічого не відчуваєш, чи навпаки настрій постійно і сильно змінюється, сльози на очах, пригніченість чи навпаки дратівливість, страхи, жах, агресивність, тривога чи сум.

Якщо у Вас є один чи декілька із перерахованих вище симптомів, важливо розуміти, що це – наслідки пережитих подій, що травмують душу. ЦЕ НЕ ВАШ НЕДОЛІК, ВИ НЕ ВИННІ в тому, що з вами відбувається і ЦЕ НЕ СОРОМНО – ЦЕ НОРМАЛЬНА РЕАКЦІЯ людини на екстремальні події, що загрожують життю.

Як допомогти собі або члену Вашої родини, якщо він має такі симптоми?

1. Звернутися до психолога психологічної служби .

2. Знайти людину, що Вас слухатиме та говорити про те, що з Вами відбувається, можливо навіть неодноразово одне і те саме. Тут як у мультику – чим більше ділишся горем – тим менше його стає.

3. Включитися в активну діяльність . Чим більше ви будете зайняті повсякденними справами – тим менше місця лишиться на тривоги та тяжкі переживання. Окрім того, Ви матимете куди подіти свою енергію та станете більш адаптованими до нових умов життя.

4. Малювати! Все що завгодно, як травматичні події, так і те що надихає, дає сили.

5. Скласти список ресурсів – того, що Вас підтримує, що допомагає, дає сили. Це можуть бути приємні заняття, рідні люди, колишні досягнення на роботі, приємні спогади, пам'ять про батьків, віра у Бога – все, що доступно.

6. Періодично звертати увагу на своє тіло: як ноги, спина, чи напружені м’язи, чи зручно Вам сидіти, чи тепло Вам. А після цього, зверніть увагу, як стоїте на землі, відчуйте максимальну опору, піклуйтеся про свій фізичний комфорт.

7. Пийте теплий солодкий чай.

У перші дні перед Вами стоять складні, але доступні для виконання задачі – а саме, необхідність налагодити свій побут на новому місці – у Вашому тимчасовому домі, надати медичну допомогу членам Вашої родини (якщо це необхідно), вирішити ряд питань із документами, якщо вони є.

ПАМ’ЯТАЙТЕ! Ми разом! Нам важливо, що з Вами відбувається! Ми готові допомогти!

 квітень 2022рік.

1.Поради психолога: 5 способів зняти напругу

Стрес (емоційне напруження) – це стан сильного перенавантаження психоемоційної сфери у відповідь на виражений подразник.

Приводів для стресу у сучасному світі є вдосталь. Для когось це може бути відчуття психологічного дискомфорту та негативна атмосфера на роботі, наслідки війни, для когось — декретна відпустка, яка здається ніколи не закінчиться, а є і такі, що маючи успішну кар’єру і всі матеріальні блага, все одно страждають від меланхолії та стресу.

Чому так? І як з цим боротися?

У всій цій щоденній метушні, ми не маємо часу задуматися над тим, а що ж робить нас по-справжньому щасливими і як в цьому вирі щоденних турбот знайти час щоб розслабитися/відпочити.

Нерідко люди намагаються зняти стрес алкоголем, тютюнопалінням чи з допомогою енергетиків, але це неправильна тактика, яка приносить тимчасове задоволення чи приплив енергії, і шкода організму переважає над позитивним впливом цих методів.

1.    Вимкніть телефон і візьміть за правило зберігати інформаційну гігієну. Що це означає? Не заходьте в соціальні мережі на вихідних зовсім, у будні не більше 30 хв у фейсбук та інстаграм загалом. Підпишіться лише на корисні ресурси, не читайте непотрібну Вам інформацію. Не заходьте в соціальні мережі мінімум за дві години до сну, проведіть аналогію з прийомом їжі, від надлишку інформації, нашому мозку так само погано, як шлунку від надлишку їжі. Не вірте всьому, що бачите і що читаєте. Завантажте ресурси із музикою яка Вам подобається і якщо маєте вільну хвилину, вмикайте і слухайте, це дуже відволікає.

2.    Придумайте собі хоббі, займіться улюбленою справою. Ні, мова не йде про роботу яка приносить гроші. Хоббі це те, чим Ви довго мріяли зайнятися, але все не наважувалися, те на що ніколи не вистачало часу. Присвятіть цьому дві години в тиждень, це не багато. Займіться танцями, спортом, футболом, вишиванням, малюванням, медитацією, чим завгодно але щоб воно приносило задоволення і в той момент Ви почували себе щасливими.

3.    Проводьте час з друзями/близькими. Стосунки це дуже важливо, адже саме приналежність до когось і любов приносять щастя. Організуйте раз в місяць спільний перегляд фільмів, влаштовуйте пікнік з спільним приготуванням їжі, або просто посиденьки, це реальний спосіб відволіктися і розслабитися.

4.    Виходьте прогулятися на свіжому повітрі та будьте фізично активними. Доведено, що фізична активність сприяє виробленню гормонів, які покращують настрій. Підвищене фізичне навантаження, сприяє покращенню кровопостачання всіх органів та тканин, зокрема головного мозку, як наслідок покращується увага, пам’ять, настрій. Свіже повітря насичує кров киснем та сприяє здоров’ю.

5.    Будьте уважними до власного здоров’я та вчасно звертайтеся до спеціаліста, якщо є в цьому потреба. Відкладання і відтягування не є вирішенням, а інколи проста консультація може перекреслити всі ваші побоювання, котрі мучать роками.

Психічному здоров’ю протягом тривалого часу не надавалося достатньої уваги і це було не правильною тактикою, адже нерідко, у повністю фізично здорової людини є цілий букет симптомів, котрі не дають їй спокійно жити і насолоджуватися кожним днем. Зазвичай це буває від тривалого емоційного перенапруження, браку/відсутності відпочинку. Дотримуючись правил раціонального використання ресурсів власного організму, Ви зможете бути ефективним працівником, повноцінним членом суспільства, а головно психічне та фізично здоровою людиною.

 Будьте щасливі!

 

  

2.Рекомендації батькам :"Як поводитися батькам із дітьми під час війни?" https://www.youtube.com/watch?v=vl561vDXeOI

3. Поради батькам як знайти ресурс під час кризи:https://www.facebook.com/watch/?v=663745091625096

4.

Тривожні розлади у дітей: лікування,
симптоми, причини

Депресія(від лат. deprimo – «тиснути», «придушити») означає пригніченість настрою. В даний час вважається, що навіть немовлята можуть відчувати депресію. Однак до 9 років у дітей депресія протікає приховано, проявляючись лише деякими симптомами, які не завжди можуть прямо вказувати на депресію. І вже ближче до підліткового віку, в 9-12 років, симптоми стають помітними, що пояснює часті звернення батьків до дитячих психологів саме в цьому віці.

Симптоми дитячої депресії

Навряд чи у дітей ми зустрінемо настільки яскраві симптоми депресивного стану, як у дорослих. Та й сказати про те, що її турбує, не кожна дитина і не в будь-якому віці в змозі. Дитяча депресія проявляється або соматичними захворюваннями, або в поведінці.

Прояви дитячої депресії:

• почуття пригніченості;
• тривога, страх;
• замкнутість. Дитина може різко перестати виходити на вулицю, контактувати з іншими дітьми;
• порушення сну. Дитина погано спить, не може довго заснути або занадто рано прокидається;
• порушення в їжі: переїдання або, навпаки, відмова від їжі. Якщо у дитини не було проблем з харчуванням, а потім раптом різко з’явилися і зберігаються протягом тривалого часу, можна запідозрити депресію;
• соматичні симптоми: головні болі, болі в животі, дисфункції кишечника, часті хвороби.

У практиці був випадок, коли дитину з болями в животі водили по лікарям, часто викликали «швидку», але нічого не виявлялося. До психолога потрапили тоді, коли додалися інші симптоми депресії;

• проблеми з навчанням. Дитина погано концентрується, погано вчиться в школі, пропускає заняття. Буває, що дитина погано сприймає матеріал, тому що занадто активна, а зустрічаються діти, яких вчителі і однокласники вважають «тупими». Саме у таких дітей причина поганої успішності часто криється в депресії;
• відчуття втоми без видимої причини;
• часті спалахи дратівливості і агресивності. Взагалі, будь-яку нестандартну, контрасну поведінку можна вважати симптомом можливої ​​депресії;
• підвищена чутливість до шуму і інших зовнішніх подразників;
• мерзлякуватість або пітливість;
• зміни в мові. Мова стає тихою, невиразною;

У дошкільнят депресія може виявлятися в постійному нитті, в нездатності самому себе зайняти;

Також у маленьких діток депресія може виражатися в сепараційній тривозі. Наприклад, коли малюка віддають в дитячий сад, він не може залишатися в групі без мами, у нього порушується апетит, з’являються моргання або інші тики.

До чого може призвести депресія:

• Суїцид або суїцидальні думки;
• Дії, які спрямовані на спричинення шкоди самому собі. Зустрічається, що підлітки у стані тривалої депресії наносять собі травми, наприклад, ріжуть себе;
• Проблеми з алкоголем і наркотиками; втечі з дому чи обіцянки це зробити;
• Мутизм – стан, при якому дитина перестає говорити.

Діти, буває, засмучуються, плачуть, хворіють, б’ються, але це ще не є показником депресії. Якщо ж у дитини спостерігається кілька клінічних симптомів, що вказують на можливий депресивний стан, і ці симптоми не йдуть з плином часу, а тільки додаються нові, можна вже говорити про депресію, яку слід лікувати у фахівця – дитячого психолога або психотерапевта.

На кого звернути увагу

Вважається, що діти тихі, спокійні, «зручні» найбільше схильні до депресії, тому до таких треба придивлятися пильніше. Адже активна дитина завжди зверне на себе увагу якою-небудь витівкою. Тихі ж, не заподіюючи занепокоєння дорослим, коплять всі переживання в собі, що згодом може вилитися в депресію. Депресивних дітей можна розрізнити навіть за зовнішнім виглядом: навіть посміхаються вони так, що куточки губ опускаються (згадайте П’єро з відомої казки).

Причини депресії

Не можна чітко сказати, що саме послужило причиною депресії у дитини. Тут впливає цілий комплекс чинників, ціла історія життя дитини та її сім’ї. Але найчастіше депресія виникає внаслідок якоїсь травматичної ситуації в дитинстві: госпіталізація в дитинстві; перенесена операція; післяродова депресія у мами; розлука з близькою людиною в дитинстві і т.д. Також депресія може виникнути через неадекватне спілкування з дитиною в родині. Дитину або постійно карають, допускають по відношенню до неї психологічне або фізичне насильство, висувають підвищені вимоги, або, навпаки, занадто опікують, виконуючи будь-яке її бажання або як би бажаючи за неї.

Депресія може протікати приховано до певного моменту, а потім якась стресова ситуація може стати пусковим механізмом, який оберне всі накопичені раніше фактори в справжню дитячу депресію. Наприклад, дитину переводять в іншу школу, і вона раптом перестає виходити на вулицю і спілкуватися з однолітками. Насправді, це трапляється не «раптом» – може з’ясуватися, що у дитини раніше часто болів живіт або була підвищена тривожність.

Чи завжди потрібна допомога фахівця

Якщо ви виявили прояви депресії у своєї дитини, краще звернутися до дитячого психолога або психотерапевта. Раціональними поясненнями або умовляннями ви навряд чи допоможете дитині подолати свій стан, в той час як депресія заважає ефективно розвиватися, радіти життю, бути повноцінним членом колективу. І якщо депресія проходить не в серйозній клінічній формі, коли вже потрібна допомога психіатра, то цей стан успішно лікується. Можна сказати, що успішно пролікована дитяча депресія – запорука того, що в дорослому віці які-небудь стресові ситуації не вкинуть людину в страшну безодню нової, вже дорослою депресії.

Заїкання— вада мовлення, що виявляється у мимовільному повторенні окремих звуків,складівабо цілихфраз, неприродному розтягуванні звуків або блоках мовчання, протягом яких людина, що заїкається, не може вимовити звук. Ймовірно, заїкання з'явилося практично одночасно з мовою, адже згадки про нього доходять до нас з якнайдавніших часів. За свідченнями, заїкалися:єгипетські фараони,персидський цар Бат, можливо,пророк Мойсей(страждав якимсь дефектом мови, за описами схожими на заїкання),римський поет Вергілійта інші.

Ознаки.

Заїкання супроводжується перериваннями мови, повторенням окремих звуків, складів або цілих фраз, неприродним розтягуванням звуків. Заїкання майже завжди супроводжується напругою, тривогою і страхом мовлення. При цьому можливі неприродні рухи, гримаси особи або тики, за допомогою яких людина, що заїкається, намагається подолати заїкання. Заїкаються приблизно 2,5% дітей дошкільного віку. І близько 5% людей заїкалися коли-небудь в дитинстві. Серед дорослих людей заїкаються близько 1% людей (за останніми даними— 0,75%). З них 80%— чоловіки, і 20%— жінки.

Причини виникнення заїкання точно не встановлені. Передбачається, що виникнення заїкання обумовлене сукупністюгенетичнихіневрологічнихчинників. Заїкання викликаєтьсясудомамимовного апарату: язика, неба, губ або ж м'язів гортані. Все, окрім останнього— судоми м'язів гортані— голосові судоми. Також існують дихальні судоми, при яких порушується дихання і виникає відчуття браку повітря. Якщо заїкання— невроз, воно посилюється, коли людина починає нервувати, а також взагалі при сильних емоціях.

Методики лікування

Існує низка способів вилікувати заїкання, але, на жаль, жоден з них не дає повної гарантії. Всі методи так чи інакше діляться на тих, що розглядають заїкання як дефект мови і яклогоневроз. Перші радять «говорити повільно» або якось нормалізувати мовлення. Інші концентруються на нервовій системі, вважаючи заїкання лише одним з проявів невротизму.

Тривожні розлади у дітей

Деяка міра тривожності є нормальним аспектом розвитку дитини. Наприклад, більшість дітей у віці 1-2 років бояться розлуки з мамою, особливо в незнайомому місці. Боязнь темряви, монстрів, жуків і павуків часто відзначається у дітей 3-4 років. У сором’язливих дітей першою реакцією на нові ситуації може бути страх або відторгнення. Страх травми і смерті поширений у більш старших дітей. Старші діти і підлітки часто хвилюються при виступі перед класом з повідомленням про прочитану книгу. Такі труднощі не повинні розглядатися як прояви розладів. Проте, якщо ці в іншому, нормальні прояви тривоги, стають настільки вираженими, що значно порушується нормальний спосіб життя або дитина переживає важкий стрес, слід думати про тривожний розлад.

У різні періоди дитинства приблизно 10-15% дітей страждають тривожним розладом (наприклад, генералізований тривожний розлад, боязнь розлуки, соціальні фобії; обсесивно-компульсивний розлад; специфічні фобії; гостре і посттравматичний стресовий розлад). Для всіх тривожних розладів спільним є стан страху, неспокою або тривоги, які значно порушують спосіб життя дитини та по силі не відповідають обставинам, їх викликав.

Причина тривожних розладів має генетичну основу, однак значною мірою модифікується психосоціальним досвідом; тип спадкування полігенний, і лише невелика кількість специфічних генів були описані до теперішнього часу. Тривожні батьки схильні мати тривожних дітей, що представляє ймовірність робити проблеми дитини гірше, ніж вони могли б бути. Навіть нормальній дитині складно залишатися спокійним і зібраним у присутності тривожних батьків, а для дитини, генетично схильної до тривоги, це значно більш проблематично. У 30% випадків ефект при лікуванні тривожних розладів досягається при лікуванні батьків у поєднанні з лікуванням дитини.

Симптоми тривожних розладів у дітей

Ймовірно, найбільш поширеним проявом є відмова ходити до школи. «Заперечення школи» багато в чому витісняється терміном «шкільна фобія». Дійсний страх школи зустрічається вкрай рідко. У більшості дітей, що відмовляються ходити до школи, ймовірно, відзначаються страх розлуки, соціальні фобії, панічний розлад або їх комбінація. Відмова ходити до школи також іноді відзначається у дітей зі специфічними фобіями.

Деякі діти скаржаться безпосередньо на сполох, описуючи її як неспокій про що-небудь, наприклад «Я боюся, що ніколи тебе більше не побачу» (боязнь розлуки) або «Я боюся, що діти будуть з мене сміятися» (соціальні фобії). У той же час велика частина дітей описує дискомфорт як соматичні скарги: «Я не можу йти до школи, так як у мене болить живіт». Такі скарги можуть вести до деякої плутанини, так як дитина часто говорить правду. Розлад шлунка, нудота і головний біль часто розвиваються у дітей з тривожними розладами.

Діагностика відрізняється залежно від конкретного тривожного розладу.

Прогноз і лікування тривожних розладів у дітей

Прогноз залежить від тяжкості, доступності компетентного лікування та здібності дитини відновлюватися. У більшості випадків діти борються з симптомами тривоги аж до досягнення дорослого віку і довше. Проте при ранньому початку лікування багато дітей навчаються, як контролювати свій страх.

Тривожні розлади у дітей лікують з використанням поведінкової терапії (за принципом впливу викликає тривогу фактора і запобігання реакції) іноді в поєднанні з медикаментозним лікуванням.

Поради для тих, хто потерпає
від суїцидальних думок.

1. Втративши життя, нічого не вирішиш. Спробуй абстрагуватись від негараздів і подумки перенестись у майбутнє. Може вдасться побачити для себе причину жити далі або з’явиться бажання якось пережити важкий етап, перетерпіти його заради щасливого майбутнього.

2. Дієвий спосіб боротися з тугою – ставити перед собою досяжні цілі і зрозуміти, що життя не обходиться без розчарувань.

3. У разі сильних емоційних переживань давай волю сльозам, як наодинці, так і у присутності інших людей. У цьому немає нічого страшного. З одного боку – спрацює механізм внутрішньої душевної розради, а з другого - цим можна подати сигнал про твоє важке становище, викликати співчуття і бажання зарадити твоєму горю.

4. Якщо ти втратив спокій через почуття глибокої провини, буде краще спробувати якнайшвидше виправити становище, аніж дати проблемі розростися. Ти вчиниш правильно, якщо розкажеш про все батькам або іншим людям, небайдужим до твоєї долі. Цілком можливо, що спочатку вони будуть прикро вражені, засмутяться, будуть тебе лаяти. Але потім, скоріше за все, почнуть думати тільки про те, як тобі допомогти, як врятувати тебе від подальшої біди.

5. У будь-якому разі, якщо ти занепокоєний і збентежений, краще не страждати на самоті. Поділись своїми переживаннями з людиною, якій довіряєш. Щира розмова може знизити емоційне напруження і допоможе подивитись на проблему з іншої точки зору. Зазвичай можна більш-менш заспокоїтись, коли хтось виявляє співчуття до нашого горя і болю. Буде корисно заздалегідь домовитися про екстрений зв’язок на випадок повернення думок про самогубство.

6. Поширеною помилкою є очікування, що інші самі здогадаються про твої страждання, почнуть тебе розпитувати і пропонувати допомогу. Але жодна людина не може бачити, що на серці в іншої, зокрема і в тебе, тому сам шукай потрібного контакту, відкрий своє серце тому, кому ти довіряєш і кому до снаги тобі допомогти. Тримати все у собі – те ж саме, що самому тягнути важкий тягар.

7. У виникненні або посиленні пригніченого стану нерідко винна занижена самооцінка. Якщо ти постійно чуєш принизливі вислови про себе й образи, можна почати сприймати себе нікчемною людиною, яка не варта поваги інших. Але поміркуй, хіба хтось має право тебе оцінювати? Хоч би що думали про тебе інші, ти є унікальною особистістю, і якщо комусь щось у тобі не подобається, то це їхні проблеми, а не твої. Шукай спілкування з тими, хто ставиться до тебе по-доброму і з розумінням.

8. Почуття відчаю саме собою не пройде. Якщо відчуваєш напад глибокого смутку і нудьги, спробуй переключитись на щось інше, зайнятися якоюсь справою. Не можна сидіти, склавши руки. Якщо ти займаєшся тим, що у тебе добре виходить, то до тебе знову повертається почуття самоповаги, яке зазвичай зникає, коли загострюється депресія.

9. Корисно також займатися тим, що тішить тебе. Походи по магазинах і зроби самому собі або комусь із близьких та друзів приємний подарунок, приготуй свою улюблену страву, перечитай улюблену книжку, розгадуй кросворди, помалюй, пограй, щось відремонтуй удома, покатайся на велосипеді тощо.

10. Настрій помітно покращиться, якщо з’їздити кудись ненадовго з якоюсь практичною метою.

11. Найкращими ліками від пригніченості є допомога іншим – тим, хто переживає важкий період у своєму житті. Співчуття чужій біді й намагання допомогти ділом здатне перекрити власний душевний біль, спонукає абстрагуватись від власних проблем і налаштуватись на конструктивні рішення.

12. Чимало фахівців сходиться на тому, що у критичному стані допомагає релігія. Навіть якщо серед твого близького оточення ти не знайдеш людину, гідну твоєї довіри, ти завжди можеш звернутись у щирій молитвенній розмові до люблячого Небесного Батька, який ніколи не зрадить і повсякчас напоготові вислухати тебе, виявити до тебе доброту та повагу. Дізнайся якомога більше про Всевишнього Бога, пізнай його чуйність, милосердя і батьківську любов, його бажання утішити тебе, підтримати у важку хвилину.

13. У жодному разі не вдавайся до спроби приховати або подолати свою депресію за допомогою наркотиків та алкоголю. Це пастка, в яку потрапляють ті, хто шукає легких шляхів розв’язання проблем. Адже після тимчасової розради і відновлення життєвого тонусу насувається хвиля пригніченості і роздратованості.

14. Якщо твій душевний стан дуже розбалансований і ти відчуваєш, що не в змозі адекватно оцінювати ситуацію, спробуй звернутися до фахівця: психолога, психотерапевта, навіть психіатра.

Психологічні поради батькам

Душа-це те, що робить траву-травою, дерево-деревом, людину-людиною.
Без душі трава-сіно, дерево-дрова, людина-труп.
(Григорій Сковорода)

Душа дитини –ніжна та тендітна. Щоб створити стан психологічного комфорту для її розвиту батькам необхідно:

1. - дозволити дитині відмовлятися від дискомфортної діяльності, уникати практики примусу;
2. - заохочувати її ініціативу; стимулювати бажання самостійно проявляти творчість;
3. - надавати право на вільний час, який можна витрачати на власний розсуд;
4. - давати змогу доводити розпочату справу до кінця і бачити кінцевий результат своєї діяльності;
5. - забезпечувати спокій удома, відмовлятися від критики, різких жестів, авторитарних дій, принизливих, недоброзичливих висловлювань;
6. - відмовитися від надмірної опіки;
7. - постійно зміцнювати в дитині впевненість у собі, у власних силах;
8. - не перехвалюйте дитину, але і не забувайте заохочувати її, коли вона цього заслуговує. Пам’ятайте, що похвала так само, як і покарання, має бути співвіднесена з вчинком;
9. - не порівнюйте дитину з іншими дітьми. Порівнюйте її з самою собою (тим, якою вона була вчора, і, можливо, буде завтра);
10. - не оберігайте дитину від повсякденних справ, не вирішуйте за неї всі проблеми, але і не перевантажуйте її тим, що їй не під силу. Нехай дитина виконує доступні їй завдання й одержує задоволення від зробленого;
11. - уникайте крайнощів: не можна дозволяти дитині робити усе, що їй захочеться, але не можна й усе забороняти, чітко вирішіть для себе, що можна і що не можна, узгодьте це з усіма членами родини;
12. - не карайте дитину поспішно, не розібравшись, покарання має бути справедливим. Покарання діє, коли воно породжує каяття, а не образу, приниження, незадоволення через несправедливість. Як говорить народна мудрість: «Дитину карає той, хто її любить, покарання без любові - жорстокість»;
13. - приділіть дитині досить уваги, нехай вона ніколи не почувається забутою. Нехай ваша дитина в кожен момент часу відчуває, що ви любите, цінуєте й приймаєте її. Не соромтесь приголубити і пожаліти. Нехай вона бачить, що бажана і важлива для вас.
14. Пам’ятайте:

• - якщо дитину постійно критикують, вона вчиться ненавидіти;
• - якщо дитину хвалять, вона вчиться бути вдячною;
• - якщо дитину висміюють, вона стає замкнутою;
• - якщо дитину підтримують, вона вчиться цінувати себе;

• - якщо дитина росте в докорах, вона житиме з постійним „комплексом провини”;
• - якщо дитина росте в терпимості, вона вчиться розуміти інших;
• - якщо дитина росте в чемності, вона вчиться бути справедливою;
• - якщо дитина росте у безпеці, вона вчиться довіряти людям;
• - якщо дитина росте у ворожнечі, вона вчиться бути агресивною;
• - якщо дитина живе у розумінні та доброзичливості, вона вчиться знаходити любов у світі та бути ЩАСЛИВОЮ!

Любіть свою дитину і Ваша родина буде щасливою! Бажаю успіху!

Як підтримати дітей у стресових ситуаціях – поради ЮНІСЕФ

  

Експерти ЮНІСЕФ склали рекомендації, як підтримати дітей у стресових ситуаціях.

Їх опублікували на сайті МОН.

Що батькам потрібно говорити та робити, аби дитина почувалася спокійно

1. Поясніть дитині план дій

Складіть маршрут до укриття та розкажіть, якою має бути послідовності її дій. Говоріть короткими та чіткими фразами.

Намалюйте карту укриття: що й де розташовано, як воно функціонує, де вхід і вихід, де ваше місце, де будуть перебувати рідні (намалюйте, зобразіть, напишіть – діти ліпше сприймають, якщо це буде візуалізовано).

2. Запитайте дитину, як вона почувається

Спостерігайте за станом та реагуйте на потреби дитини. Ставте їй відкриті запитання, стежте за емоційною реакцію та рівнем активності. Важливо, щоби дитина говорила про те, що з нею відбувається, сама могла запитувати, проявляла емоції.

Якщо дитина перебуває в стані ступору, її важливо повернути до вербальної комунікації та активної діяльності.

Для цього поставте три прості запитання й чекайте відповіді.

·        Тебе звати Наталя, так?

·        Ти зараз стоїш, так?

·        Ти одягнена в червону кофтину, так?

Можна також помасажувати дитині кінчики пальців, мочки вух, запропонувати гру, або ж дати завдання, орієнтоване на дію (принеси, подай, зроби). Дайте їй води або чаю, нагодуйте та обійміть.

Реагуйте на потреби дитини та задовольняйте їх за можливості. Це поверне відчуття безпеки.

3. Поділіться з дитиною власними відчуттями

Проговорюйте і проявляйте емоції. Якщо ваша дитина переживає чи відчуває злість або роздратування через те, що відбувається навколо, не кажіть фраз на кшталт “Не переживай” чи “Тобі не варто злитись”.

Натомість скажіть: “Я бачу / мені здається, що ти налякана / злишся”. Так дитина буде розуміти, що вона не залишилася наодинці зі своїми переживаннями.

Не варто давати обіцянок, які від вас не залежать. Натомість, щоби сказати “Все буде добре”, “Нічого не станеться”, поясніть: “Що б не сталось, головне – ми разом”.

Якщо діти грають чи малюють війну – не забороняйте їм. Програйте, прокричіть, озвучте чи візуалізуйте емоцію (наприклад, можна спробувати ричати, як собака). Саме так ви можете допомогти впоратися з емоціями та знизити рівень тривоги.

4. Дозволяйте себе обіймати та обіймайте у відповідь

Тілесний контакт допоможе знизити рівень напруження та заспокоїтись. Можна спробувати одну з вправ:

·        “Обійми метелика” – дитина обіймає свої плечі двома руками, також може себе поплескати по них.

·        “Водоспад” – дорослий підходить до дитини й руками погладжує від плечей і до поясу, наче знімає щось із них.

·        “Кокон” – права рука дитини обіймає ліве плече, а ліва рука живіт.

Допоможе вийти зі стану ступору та знизити рівень стресу стабільне дихання. Для цього спробуйте таку вправу: вдих носом і повільний видих ротом, можна зі звуками “А”, “О”, ефективним також є дихання животом. Важливо відновити стабільне дихання та фізичну активність.

5. Нагадуйте дитині про режим дня

У час невизначеності важливо відтворювати послідовність дня. Це надасть відчуття контролю над власним життям. З самого ранку і до вечора загинайте пальчики і проговорюйте все, що ви щоденно робите.

6. Піклуйтеся про себе й дитину

Дбайте про себе. Ви краще допоможете дитині, якщо будете піклуватися про себе. Дитина бачить, як ви реагуєте на новини, та копіює вас, тому важливо, щоби вона розуміла, що ви зберігаєте спокій і маєте чіткий план дій.

Якщо ви занепокоєні або засмучені, знайдіть час для себе, за можливості поспілкуйтеся з друзями та рідними. Важливо почути голос інших. Це надасть відчуття єдності та зв’язку зі світом.

7. Нагадуйте дитині, що ви разом і з усім впораєтеся

Дитині важливо знати, що вона не залишиться на самоті. Кінець розмови робіть максимально позитивним,  також звертайте увагу на мову тіла дитини, постійно оцінюйте її рівень занепокоєння.

Створюйте спільні традиції завершення дня (обіймайтеся, моліться, пийте чай або ж співайте).

Обмежте кількість розмов та прослуховування новин про війну в присутності дитини. Надавайте їй лише перевірену інформацію, робіть це дозовано та відповідно до віку.

Час звернутися до психолога: 10 основних ознак.

    Звернутися за допомогою до психолога чи психотерапевта – не соромно. Кваліфікований спеціаліст допоможе впоратися з великим спектром проблем та життєвих труднощів.

   Для багатьох людей психолог – це останній прихисток, до нього можна звернутися, коли всі інші способи впоратися зі своїми проблемами не допомогли. Але це помилкова думка. Якщо ви вчасно звернетеся до спеціаліста з ментального здоров’я, зекономите час і сили та не додасте собі зайвих страждань.

    Психолог допоможе подивитися на проблему збоку, покаже неефективні способи впоратися зі складною ситуацією, які у вас є, та разом з вами знайде вихід зі скрутного становища. Звернутися до психолога – це не слабкість, а прояв мужності та істинного бажання досягти позитивних змін у власному житті.

 

Коли настає час звернутися до психолога? Ознаки

 

1.     У вас з’явилося таке бажання чи думка. Так, дійсно, все просто: якщо ви задумалися над тим, чи не сходити вам до психолога – підіть. Навіть якщо не знаєте про що говорити. Спеціаліст буде ставити різноманітні запитання, які стосуються всіх сфер життя, це допоможе дуже швидко зрозуміти, над чим хотіли б попрацювати.

 

2.    Ви почуваєте себе нещасливим/нещасливою. Так, це теж вагомий привід для спілкування зі спеціалістом. Всі ми маємо право та можливість проживати щасливе та повноцінне життя. Просто інколи цьому треба вчитися. На щастя, психолог – саме та людина, яка вміє це робити.

 

3.    У вас тривалий час поганий настрій, нічого не хочеться робити, все валиться з рук. Або в голові постійно крутяться негативні думки про себе, інших людей та світ в цілому. Можливо, підозрюєте у себе депресію. Зверніться до психолога чи психотерапевта. Кваліфікований спеціаліст продіагностує вас та за необхідності порекомендує звернутися до лікаря-психіатра.

 

4.    Ви за все постійно хвилюєтеся, багато чого боїтеся та намагаєтеся контролювати всі сфери свого життя. Підвищена тривожність – це не риса характеру, а стан, що коригується за допомогою психотерапії. Ви дійсно можете стати більш спокійними та розслабленими.

 

5.    Ви почуваєтеся розгублено та не знаєте, яким шляхом іти по життю. Не розумієте, чим хочете займатися, ким працювати, що взагалі робити. Будь-яка криза – це пряме показання, щоб звернутися до психолога.

 

6.    Ви маєте труднощі у стосунках – з чоловіком/дружиною, батьками, дітьми, друзями, колегами. Психолог допоможе побачити ваші поведінкові стратегії у стосунках, навчить берегти внутрішні кордони, покаже навички асертивного спілкування (вміння домовлятися, вислуховувати та враховувати інтереси всіх сторін), пояснить, коли стосунки можна налагодити, а коли їх краще якнайшвидше розірвати. Також психолог допоможе вийти з аб’юзивних стосунків (залежних, принизливих).

 

7.    Ви пережили психотравмуючу подію. Психолог допоможе пережити втрату, впоратися з тяжким досвідом та знайти сили жити далі. Для психотерапії немає значення, наскільки давно відбулася подія. Часто трапляється, що психіка не опрацювала травматичний досвід і навіть крізь роки пам’ять про цю подію приносить такий біль, наче вона сталася вчора. Психолог допоможе полегшити стан.

 

8.    Вам складно спілкуватися з людьми. Вас можна назвати сором’язливою людиною? Ви не полюбляєте великі компанії та жахаєтеся публічних виступів? Ненавидите дзвонити першим/першою? Соціальна тривога піддається корекції. Якщо хочете стати впевненою у собі людиною і щоб ваші страхи не заважали будувати життя своєї мрії – ласкаво просимо до кабінету психолога.

 

9.    Вас усе дратує. Почуваєтеся виснаженим/виснаженою, відчуваєте, що на вас все звалилося, і єдине бажання – щоб вам дали спокій. Це може бути стан емоційного виснаження або вигорання. В такому випадку потрібно налагодити режим роботи та відпочинку. А відпочинок зробити таким, що наповнює ресурсами та додає сил. Самостійно це інколи зробити важко. В цьому випадку потрібна допомога психолога.

 

10. Ви хочете покращити якість свого життя. У вас є мрія або ціль, відчуваєте у собі потенціал, але не розумієте, які кроки треба робити, щоб досягти бажаного. В даному випадку психолог стане підтримкою та провідником на вашому шляху.

 

Отже, є багато ситуацій, в яких психолог може допомогти. Як бачите, він є спеціалістом з налагодження всіх сфер життя. Разом з ним ви навчитеся бути господарем власного життя та не ставати заручником зовнішніх обставин. Навіть якщо обставини неможливо змінити, психологія допомагає змінити власне ставлення до них.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЯК ЛЮДСЬКА ПСИХІКА «НОРМАЛІЗУЄ ВІЙНУ», І ЧИ Є ЦЕЙ

ПРОЦЕС БЕЗПЕЧНИМ?

Війна це завжди біль, людські втрати, страх та обмеження. Тому на початку повномасштабного вторгнення більшість із нас навіть уявити не могли, що можна відчувати радість і вести відносно звичайний спосіб життя в умовах воєнного стану.
Однак минали місяці — і що ми маємо зараз? На лінії фронту все ще точаться запеклі бої, а ворог чи не щодня обстрілює наші міста. Гинуть люди, втім це вже не викликає такого паралізуючого шоку, як у лютому чи березні.
Невже ми стали черствими? Це нормально? Невже ми стали поганими людьми, бо дозволяємо собі просто жити й займатися своїми справами, коли у країні триває війна?

Людська психіка вкрай адаптивна і здатна пристосовуватися до багатьох умов — від цього залежить наше виживання. Тому коли градус напруги стає занадто великим, вона говорить нам «годі» і починає будувати бар’єр. Це її природний стан — обмежити деструктивні для людини емоції.
 «Коли виснаження прогресує, настає момент байдужості й ігнорування. Ви розумієте, що живете в небезпеці, але психіка робить усе, щоб ви могли витримати це напруження. Так активується захисний механізм — відсторонення від емоцій або блокування доступу до емоційного компонента», — пояснює цей процес лікарка-психіатр Наталія Підкалюк.
Пристосування до нових умов дозволяє нам залишатись ефективними, працювати та займатися побутом, навіть відпочивати й радіти в умовах війни. І це не привід для засудження та докорів сумління. Щоб витримувати травмувальний досвід на довгій дистанції, потрібно робити перерви.
Утім процес нормалізації війни має й іншу сторону — небезпечну для нашого ментального та фізичного здоров’я. Це, зокрема:
1. Хибне відчуття невразливості — люди все частіше нехтують сигналами про повітряну тривогу і застереженнями влади.
2. Нормалізація насильства та смерті.
Спотворення цінностей та моралі — війна архетипне явище, що не має нічого спільного з нормальним життям у цивілізованому світі. Тому часто вона знецінює певні соціальні норми — робить їх ніби не важливими, другорядними в нинішніх умовах. Але це не так. Права жінок, ненасильство, гуманне ставлення до тварин, інклюзія — усе це досі на часі.

 

П'ять технік заземлення при тривозі та інтенсивних емоціях.

·        Використовуйте тіло. Рухайтеся, не дозволяйте собі стояти на місці: бігайте, тупайте ногами, стрибайте, хитайтеся тощо.

·        Спостерігайте навколишній світ. ...

·        Дихайте глибоко. ...

·        Відволікайте мозок. ...

·        Самозаспокоєння.